- Новинки електронних бібліотек

warning: Invalid argument supplied for foreach() in /var/www/metodportal/data/www/metodportal.com/includes/menu.inc on line 745.

Турецьке підданство гетьмана Петра Дорошенка: умови та церемоніал його визнання (Тетяна Григор'єва)

Додано твір Турецьке підданство гетьмана Петра Дорошенка: умови та церемоніал його визнання (Тетяна Григор'єва).
Турецьке підданство гетьмана Петра Дорошенка: умови та церемоніал його визнання // Записки Наукового товариства ім. Шевченка. – Львів, 2017. – T. 270: Праці Історично-філософської секції. – С. 449-475.

Науково-педагогічна діяльність О.Я. Шульгина у Празі (1923–1927 рр.) (Сергій Пивовар)

Додано твір Науково-педагогічна діяльність О.Я. Шульгина у Празі (1923–1927 рр.) (Сергій Пивовар). Наукові записки Національного університету «Острозька академія» №21/2013

Висвітлено педагогічну, наукову й організаційну у сфері освіти та науки діяльність
Олександра Яковича Шульгина під час його проживання у Празі.
Ключові слова: професор, лекція, нормативний курс, спецкурс, семінар, підручник, до-
повідь, університет, інститут.

Непомічений перекладач Сапфо: Михайло Соневицький (Тарас Лучук)

Додано твір Непомічений перекладач Сапфо: Михайло Соневицький (Тарас Лучук). Наукові записки Національного університету «Острозька академія» №21/2013

У статті подано цілісний корпус перекладів українського класичного філолога Михайла
Соневицького (1892–1975) із давньогрецької поетеси Сапфо (VII–VI ст. до Хр.). Публікацію
присвячено 120-літньому ювілею вченого й перекладача.
Ключові слова: Михайло Соневицький, давньогрецька поезія, Сапфо, переклади україн-
ською мовою, текстологія.

Листи Юрія Шевельова до Омеляна Пріцака (Юрій Мицик)

Додано твір Листи Юрія Шевельова до Омеляна Пріцака (Юрій Мицик). Наукові записки Національного університету «Острозька академія» №23/2015

У публікації листів відомого славіста зі світовим ім’ям, професора Колумбійського уні-
верситету, президента Української вільної академії наук у США Юрія Шевельова до не
менш відомого тюрколога та україніста, засновника та багаторічного директора Укра-
їнського наукового інституту Гарвардського університету, одного з ініціаторів створення
Міжнародної асоціації україністів Омеляна Пріцака вміщено епістолярій, що зберігається
у архіві останнього у Науковій бібліотеці Національного університету «Києво-Могилян-
ська академія» (22 листи). Упорядники у вступній частині подали загальну характерис-
тику архіву та пропонованого листування. Додатком до публікації є лист О. Пріцака до
відомих меценатів – родини Омеляна та Тетяни Антоновичів, засновників приватного бла-
годійного фонду, що щорічно нагороджує преміями найвидатніших літераторів, вчених та
громадських діячів.
Ключові слова: Юрій Шевельов, Омелян Пріцак, листування, Фундація Тетяни та Оме-
ляна Антоновичів.

Листи Олександра Шульгина до Мирона Кордуби (1925-1929) (Марія Баран)

Додано твір Листи Олександра Шульгина до Мирона Кордуби (1925-1929) (Марія Баран). Наукові записки Національного університету «Острозька академія» №23/2015

У статті подано короткий огляд листів Олександра Шульгина до Мирона Кордуби,
які зберігаються у відділі рукописів Львівської національної наукової бібліотеки України
ім. В. Стефаника.
Ключові слова: листи, Олександр Шульгин, Мирон Кордуба.

Листування Володимира Винниченка з дружиною 1921-1949 років в архіві-музеї ім. Д. Антоновича УВАН (США) (Надія Миронець)

Додано твір Листування Володимира Винниченка з дружиною 1921-1949 років в архіві-музеї ім. Д. Антоновича УВАН (США) (Надія Миронець). Наукові записки Національного університету «Острозька академія» №23/2015
У статті розглядаються листи Володимира Винниченка за 1921–1949 роки до дружини
– Розалії Винниченко, які зберігаються в Архіві Української Вільної Академії Наук (УВАН)
у США.
Ключові слова: Володимир Винниченко, Розалія Винниченко, листування, Архів УВАН,
історичне джерело.

Едвард Козак та Іван Кедрин-Рудницький: до історії взаємин (Андрій Яців)

Додано твір Едвард Козак та Іван Кедрин-Рудницький: до історії взаємин (Андрій Яців). Наукові записки Національного університету «Острозька академія» №23/2015

У статті систематизовано та проаналізовано публіцистичну та мемуаристичну спад-
щину Івана Кедрина-Рудницького про життя та творчість Едварда Козака, а також ре-
цепції ЕКА, як митця-карикатуриста, публіцистичної та політичної діяльності І. Кедри-
на-Рудницького в різних суспільно-культурних реаліях XX ст.
Ключові слова: Едвард Козак, Іван Кедрин-Рудницький, мистецтво, публіцистика, діа-
спора, «Свобода».

Український націоналістичний рух в Канаді в 1918-1939 рр. і його організаційне оформлення (Олеся Дзира)

Додано твір Український націоналістичний рух в Канаді в 1918-1939 рр. і його організаційне оформлення (Олеся Дзира). Наукові записки Національного університету «Острозька академія» №23/2015

Досліджено процес виникнення, організаційного оформлення громадських об’єднань на-
ціоналістичного спрямування, таких як Українська стрілецька громада, Українське націо-
нальне об’єднання і наближених до них, проаналізовано напрямки їх діяльності.
Ключові слова: націоналістичний рух, громадські організації, Українське національне
об’єднання, стрілецька громада.

Створення в еміграційних умовах ідеології українського монархізму та її специфіка (1918-1939) (Володимир Потульницький)

Додано твір Створення в еміграційних умовах ідеології українського монархізму та її специфіка (1918-1939) (Володимир Потульницький). Наукові записки Національного університету «Острозька академія» №23/2015

Гетьманська ідеологія, створена В. Липинським в еміграції у 1920 роках, стала ідеологією
так званого «правого крила» тодішньої української політики. У 1930 роках гетьман П. Ско-
ропадський здійснив низку заходів для перетворення цієї ідеології у всезагальну ідеологію.
Умови еміграції та війна стали на заваді справі подальшої розробки гетьманської ідеології.
Ключові слова: ідеологія «правого крила», всезагальна ідеологія, еміграція, В. Липин-
ський, гетьман П. Скоропадський.

Радянсько-румунські відносини в контексті європейської геополітики напередодні Другої світової війни (Лілія Трофимович)

Додано твір Радянсько-румунські відносини в контексті європейської геополітики напередодні Другої світової війни (Лілія Трофимович). Наукові записки Національного університету «Острозька академія» №24/2015

У статті простежена динаміка радянсько-румунських відносин через призму євро-
пейської геополітики напередодні Другої світової війни. Охарактеризовано тогочасну зо-
внішню політику СРСР і Румунії. Розкрито сутність і витоки бессарабського питання.
Показано вплив останнього на відносини Радянського Союзу з європейськими державами.
Визначено його місце у серпневих 1939 р. англо-франко-радянських перемовинах і таємному
додатковому протоколі до пакту Ріббентропа-Молотова.
Ключові слова: СРСР, Румунія, Великобританія, Франція, Німеччина, бессарабське пи-
тання, зовнішня політика, міжнародне становище, дипломатичні перемовини.

Анархо-синдикалістський рух як фактор радикалізації внутрішньополітичної ситуації в Іспанії (1918-1923) (Олена Скопова)

Додано твір Анархо-синдикалістський рух як фактор радикалізації внутрішньополітичної ситуації в Іспанії (1918-1923) (Олена Скопова). Наукові записки Національного університету «Острозька академія» №24/2015

Стаття присвячена дослідженню іспанського анархо-синдикалізму та його впливу на
суспільно-політичне життя країни, який полягав у радикалізації внутрішньополітичного
становища, розвитку страйкового руху в міських та сільських регіонах Іспанії.
Ключові слова: Іспанія, анархо-синдикалізм, робітничий рух, тероризм, криза консти-
туційно-монархічного ладу.

Український і польський чинники в політиці Австро-Угорщини у 1914 році (Володимир Трофимович)

Додано твір Український і польський чинники в політиці Австро-Угорщини у 1914 році (Володимир Трофимович). Наукові записки Національного університету «Острозька академія» №24/2015

У статті показано місце українських і польських земель у стратегічних планах ворогу-
ючих блоків. Простежено ставлення урядових кіл Австро-Угорщини напередодні та про-
тягом першого року Великої війни до українського і польського питань. Проаналізовано
теоретичні розробки австрійського політикуму щодо розв’язання останніх і доведена ілю-
зорність їх практичної реалізації. Виокремлена проблема Галичини та москвофільства у
тогочасних українсько-польських відносинах.
Ключові слова: Перша світова війна, Австро-Угорщина, Німеччина, Росія, Східна Гали-
чина, українське і польське питання, москвофільство, автономія.

Недосліджена мемуарна проза України XVIII ст.: "Щоденник" Якова Марковича (1717-1767) (Ольга Зінченко)

Додано твір Недосліджена мемуарна проза України XVIII ст.: "Щоденник" Якова Марковича (1717-1767) (Ольга Зінченко). Фута О. З. Недосліджена мемуарна проза України XVIII ст.: "Щоденник" Якова Марковича (1717-1767) / О. З. Фута // Літературознавчі студії. - 2014. - Вип. 42(2). - С. 338-343

В даній роботі досліджено один з найяскравіших зразків української ме-
муарної прози XVIII ст. – «Щоденник» Якова Марковича (1717-1767) та про-
аналізовано його особливості .
Ключові слова: щоденник (діаріуш), мемуарна проза, типологія, тема-
тика, художні засоби.

Джерела мемуарного характеру другої половини ХХ ст. – початку ХХІ ст. з історії Харківського університету (Ольга Красько)

Додано твір Джерела мемуарного характеру другої половини ХХ ст. – початку ХХІ ст. з історії Харківського університету (Ольга Красько). Красько О. І. Джерела мемуарного характеру другої половини ХХ ст. –
початку ХХІ ст. з історії Харківського університету. – Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за
спеціальністю 07.00.06. – історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні
дисципліни (історичні науки). – Харківський національний університет імені
В. Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України; Дніпровський національний
університет імені Олеся Гончара Міністерства освіти і науки України, Дніпро,
2017.
Дисертацію присвячено комплексу джерел мемуарного характеру другої
половини ХХ ст. – початку ХХІ ст. вихованців, викладачів та співробітників
Харківського університету.
У дослідженні вперше у вітчизняній історіографії було розглянуто комплекс
джерел мемуарного характеру з історії вищого навчального закладу радянських
часів. Насамперед, було визначено ступінь розробки теми та історіографічні
аспекти вивчення мемуарів як джерела, зокрема як джерела з університетської
історії. Дослідження теоретико-методологічних підходів і методів вивчення
джерел мемуарного характеру показало необхідність залучення надбань суміжних
дисциплін (літературознавства, психології, соціології, усної історії) для розкриття
їхнього інформаційного потенціалу як історичного джерела, продукту
інтелектуальної діяльності та пам’ятки певної культури.
У межах культурологічного підходу автором було атрибутовано джерела
мемуарного характеру другої половини ХХ ст. – початку ХХІ ст. з історії
Харківського університету та здійснено оцінку їхньої репрезентативності.
Зібрані джерела, у тому числі неопубліковані, які було вперше введено до
наукового обігу, було датовано, було також простежено історію їхньої публікації
та визначено мотиви мемуаротворчості. Запропоновано систематизацію джерел
мемуарного характеру другої половини ХХ ст. – початку ХХІ ст. з історії 3

Харківського університету. Так, було виокремлено групу автокомунікативних
мемуaрних джерел (щоденники) та групу джерел мемуарного характеру з
міжособиcтісною комунікацією, які своєю чергою були поділені на джерела з
фіксованим адресатом (мемуари-листи) та з невизначеним адресатом (мемуари-
«сучасні історії», мемуари-автобіографії, «меморіальні есе», історичні нариси з
мемуарними елементами).
На прикладі джерел мемуарного характеру другої половини ХХ ст. –
початку ХХІ ст. з історії Харківського університету було зроблено спробу
виділити специфічні риси різних за жанром мемуарних джерел, зокрема
запропоновано новий жанр в університетській мемуаристиці – «меморіальні есе».
Реконструкція процесу формування та функціонування комплексу джерел
мемуарного характеру другої половини ХХ ст. – початку ХХІ ст. з історії
Харківського університету засвідчила наявність у ньому трьох компонентів
(меморіального, мемуарного та усноісторичного), тенденції розвитку яких
переважно залежали від суспільно-політичних умов та внутрішнього розвитку
корпорації.
Завдяки спеціальним методикам, зокрема контент-аналізу текстів джерел у
спеціальній програмі «MAXQDA. Version 10», аналізу текстів за допомогою так
званих «маркерів» (зафіксованих ознак), методиці наратизації автобіографічного
досвіду, було з’ясовано змістове навантаження та емоційне забарвлення джерел
мемуарного характеру другої половини ХХ ст. – початку ХХІ ст. з історії
Харківського університету. Було виокремлено чотири інформаційні поля
(«офіційний радянський», «неопублікований радянський», «діаспорний»,
«сучасний український») та було показано використання мемуаристами певного
набору лексем та засобів вираження емоційно-чуттєвої тональності.
Аналіз відомостей щодо функціонування в історико-культурному просторі
трьох мемуарних комплексів з історії Харківського університету (дореволюційної,
періоду 1920 – 1930-х рр., періоду 1940 – 1980-х рр.) засвідчив спадковість
мемуарної традиції в Харківському університеті в ХХ ст. – на початку ХХІ ст. У
цілому розвиток університетської мемуаристики в ХХ – на початку ХХІ ст. був
зумовлений історико-культурним контекстом та методологічними змінами в
системі гуманітарних та соціальних наук та характеризується відсутністю
загальноуніверситетської програми зі створення, публікації та популяризації
мемуарної спадщини.
Загалом, доведено джерелознавчу цінність комплексу джерел мемуарного
характеру другої половини ХХ ст. – початку ХХІ ст. з історії Харківського
університету для вивчення історії навчального закладу за радянських часів,
визначено особливості розвитку університетської мемуаристики та
функціонування механізмів університетської пам’яті.
Ключові слова: джерела мемуарного характеру, емоційна тональність,
інтерв’ю, інформаційне поле, лексеми, «меморіальні есе», мемуари,
університетська мемуаристика, усні спогади, Харківський університет,
щоденники.

На палаючому Сході (Володимир Лисенко)

Додано твір На палаючому Сході (Володимир Лисенко). На палаючому Сході / [упор. В.Лисенко ; ред. В.Кирієнко, О.Соломаха, А.Тютюнник]. – Чернігів : ПАТ «ПВК «Десна», 2017. – 288 с.
ISBN 978-966-502-582-5

Ця книга розповідає про патріотів з Чернігівщини, які воювали, зараз беруть участь в боях у зоні Антитерористичної операції на Сході України та про тих бійців, які загинули, захищаючи незалежність нашої держави.

Проблеми теорії часопростору міста в літературі (на матеріалі творчості Бруно Шульца та Дебори Фоґель) (Віра Романишин)

Додано твір Проблеми теорії часопростору міста в літературі (на матеріалі творчості Бруно Шульца та Дебори Фоґель) (Віра Романишин). Романишин В.М. Проблеми теорії часопростору міста в літературі (на
матеріалі творчості Бруно Шульца та Дебори Фоґель). – Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за
спеціальністю 10.01.06. – теорія літератури. – Дрогобицький державний
педагогічний університет імені Івана Франка; Чернівецький національний
університет імені Юрія Федьковича, Чернівці, 2017.
У дисертації досліджено проблеми теорії часопростору міста в літературі,
розглянуто й систематизовано методологічні підходи до вивчення теоретико-
літературної категорії часопростору міста, виявлено різноманітності та
варіативності буття з властивими йому часопросторовими координатами на
матеріалі літературних текстів Бруно Шульца та Дебори Фоґель. З’ясовано
сутність просторового / топографічного повороту як способу переосмислення
відношень між часом і простором. Доведено, що сучасні концепції часу і простору
спрямовані на підкреслення матеріального наповнення просторового минулого,
тобто на злиття часопросторових характеристик у понятті місце, в якому
реалізуються колективні цінності та індивідуальний досвід, географія й історія.
Здійснено аналіз новітніх соціально-філософських та культурологічно-
урбаністичних теорій міста, які досліджують різні його втілення, зокрема, місто-
палімпсест, місто-подія, кінетичне місто, місто-фікція чи місто-зустріч, сягаючи
при цьому просторово-географічного та темпорально-історичного вимірів. У
такий спосіб відбувається перехід від поетики часу й простору міста до
геопоетики, яка є не тільки своєрідною літературною топографією міста, а
насамперед теоретичною рефлексією над літературним часопростором.
Творчість Б. Шульца та Д. Фоґель ще мало відомі українському читачеві,
однак вельми важливі для усвідомлення специфіки розвою міжвоєнної
багатонаціональної літератури Східної Галичини. Їхні літературні доробки тісно
переплітаються між собою, адже кожен пише про своє рідне місто, втілюючи в 3
ньому індивідуальний естетичний ідеал та універсум буття, у якому конкретні
визначники екзистенції в історичному часі чи просторі перестають відігравати
будь-яку роль.
Аналізуючи дихотомний зв’язок місто – література, виокремлено чотири
різновиди поетики презентації міста у літературі ХХ ст. (параболічну,
перцептивну, конструктивістську та поетику соціального документа) та
з’ясовано, що місто Б. Шульца представлене з перспективи параболічної
поетики, а місто Д. Фоґель подане у ключі конструктивістської поетики. Якщо
Шульц творить міф геніальної епохи, то Фоґель проголошує/возвеличує
цивілізаційний міф.
У дисертації розглянуто дилогію «Цинамонові крамниці» та «Санаторій
під Клепсидрою» Б. Шульца і монтажі «Акації квітнуть» Д. Фоґель, досліджено
особливості часопросторової організації міста в їхніх літературних текстах.
Модерне місто, незалежно від того, з якої перспективи воно зображене, –
параболічно-перцепційної (Б. Шульц) чи конструктивістської (Д. Фоґель), – це
часово-просторова, філософсько-естетична, соціальна та культурна єдність. Це
також нерозривна єдність часового ритму з простором, де кожен компонент
самостійний і водночас взаємно узалежнений від інших.
Пізнання й присвоєння такого міста відбувається по-різному. У Б. Шульца
– під час руху. Його герой-наратор Юзеф, прогулюючись своїм рідним містом,
творить разом із ним невід’ємну цілісність. Колективна пам’ять міста впливає на
формування самого Юзефа, бо він самостійно намагається відкрити й
розшифрувати всі його коди і знаки – такі, як геніальна епоха, автентик чи
праісторія світу. І тільки через таке відкриття і розшифрування він здатний
зрозуміти себе, порівнюючи своє тепер із колективним минулим. Натомість у
Д. Фоґель життя представлене як одночасне тривання різних місць, а радше не-
місць, найвиразнішим утіленням яких є ґлорифікація будівництва залізничної
станції, яка, за М. Оже, є одним із різновидів не-місць, одним із об’єктів, де
людина приречена на самотність, транзитність і анонімність. 4
Шульцівський герой ідентифікує себе з містом, а тому він не тільки пізнає
міський простір, але водночас творить його, долає низку перешкод, меж і
поміжностей, творячи лабіринтні простори (лабіринти будівель, лабіринти
природи, лабіринти часу, лабіринти психіки). Однак, блукання відбуваються не
тільки вулицями міста, але й у лабірантах сну та ночі. Сни, сновидіня й марення
у творах Б. Шульца є не стільки результатом індивідуально-авторського процесу
втілення уяви та інших психо-креативних явищ, скільки символічною
перспективою образу, яка стає найбільш оптимальним шляхом до осягнення
позасловесної дійсності, тобто дійсності абсолютно, а не індивідуально
символічної.
Низка автентичних топонімів і локусів у прозі Б. Шульца як поєднання
автобіографічної пам’яті із пам’яттю культури вибудовує низку гетеротопій –
особливих місць, як, скажімо, гетеротопія дому й вулиці та пов’язані з ними
підгетеротопії кімнати, коридору та мандрівки вулицями; гетеротопії потяга й
санаторію як прихований марґінальний бік реальної дійсності; гетеротопії
Книги, альбому для марок і паноптикуму як утілення зв’язку індивідуальної й
колективної історії. Усі вони виходять далеко за межі реального часопростору
міста, становлять знак геопоетичного знання міста – локального, внутрішнього
(автора та героя-наратора) і зовнішнього, загального знання, доступного
кожному. З перспективи геопоетики для усіх цих гетеротопій важливим є досвід
місць та роль конкретного місця в цьому досвіді.
У такому прочитанні місто Б. Шульца як екстатичний проект виходить
далеко поза свої межі, бо відкривається для героя і лише у такий спосіб
сповнюється й уповні реалізується. Герой-наратор пізнає й творить місто не
тільки під час прогулянок, а передовсім шляхом укладання карти об’єктів, які
були відкриті й розгадані під час його мандрівок. Таке місто завжди перебуває у
боротьбі з часом, намагається перемогти його, щоб повернутися у минуле, в роки
дитинства, у геніальну епоху.
Презентуючи універсальну формацію міста, Д. Фоґель творить актуальне
обличчя світу, його природний ритм, буденність, тобто показує суспільство як 5
воно є. Свої монтажі називає хроніками, укладає події одночасно, безособово, не
ієрархізуючи їх. Письменниця не творить світу, заснованого на принципі
часопросторового розміщення подій та героїв, вона лиш указує на природні
виміри й розміри предметів, їхню структуру, розмір, колір.
Кубістично-структуралістська творчість Д. Фоґель спрямована на
вираження характеристики соціально-політичної ситуації нового часу, названого
нею «новою легендою», на ґлорифікацію технічного розвитку, поступу, еволюції
й динамізму. Саме рвучкі цивілізаційні зміни привели до виникнення нових
просторів і місць, що, відповідно, нав’язувало нові значення і функції для раніше
наявних. У цій діалектиці яскраво простежується головна суть естетичної теорії
Д. Фоґель – діалектика статики й динаміки.
Отож, монтаж як літературний жанр характеризується такими ознаками:
механічний, атональний і амелодійний ритм; безособова нарація (герой монтажу
– анонім); репортажна манера; симультанізм як метод композиції, що передбачає
реабілітацію множинності та поліфонії життя; монотонність як структура
дійсності, у якій зрезиґновано з ілюзорної барвистості.
Головний герой монтажів Д. Фоґель – це життя банальних, мізерних,
монотонних і меланхолійних предметів різної форми, сировини та її душі, що
переростає в архітектуру й регулює часопросторовий ритм міста. Життя у світі
вертикалей і горизонталей, прямокутних форм, чисел та величин надає відчуття
безпеки й упевненості, гарантує почуття ладу й гармонії. Геометризоване місто і
життя у ньому протиставлене традиційній історії, воно творить нову історію –
раціональну, яка ґрунтується на функціональності руху абстрактних площин.
Місто Фоґель, збудоване за принципами конструктивізму і
функціоналізму, – це невпинний процес і розвиток, які неодмінно
характеризуються змінами, надходженням нової формації, яка не може
замкнутися в усталеній формі, бо тоді розвиток припиняється, а отже,
припиняється існування й замінюється скляними акаціями, які не здатні
відродити приховані й забуті сенси міста. Пошук спільних місць між реальним міським простором та його
художньою креацією є водночас його проблематизацією та антропологічною
перспективою у дослідженнях міської щоденності. Під час аналізу та
інтерпретації літературних текстів Б. Шульца й Д. Фоґель у контексті
антропології місця та не-місця як його антиподу, гетеротопії і геопоетики
з’ясовано не тільки безсумнівно великий вклад художньої літератури в
гуманітарні дослідження міського простору, але й увиразнено вагомість міської
тематики в інтерпретації літературного твору, закоріненого біографічно і
географічно.
Ключові слова: часопростір, час, простір, місто, місце, не-місце,
просторовий/топографічний поворот, гетеротопія, геопоетика, монтаж,
Б. Шульц, Д. Фоґель.
RSS-матеріал