Збиральник

warning: Invalid argument supplied for foreach() in /var/www/metodportal/data/www/metodportal.com/includes/menu.inc on line 745.

Анатомія та фізіологія з патологією (Я.І. Федонюк)

Додано твір Анатомія та фізіологія з патологією (Я.І. Федонюк). Підручник містить короткі сучасні дані про будову організму людини, викладені у функціональному та прикладному (для медицини) аспектах.

Його особливістю є те, що він охоплює такі фундаментальні дисципліни, як нормальна анатомія, гістологія, нормальна фізіологія та патологія. Така структура є істотно новою, вперше об’єднані усі ці предмети в межах однієї праці.

У ході написання підручника використані власні дослідження кафедр анатомії людини, гістології, нормальної фізіології Тернопільської державної медичної академії ім. І.Я.Горбачевського та досвід викладання Чортківського медичного училища.

Підручник написаний на основі діючих програм, затверджених Міністерством охорони здоров’я і призначений для студентів та викладачів вищих медичних закладів освіти І та II рівнів акредитації.

Хліб - усьому голова

teacher.at.ua - Ср, 2018-04-25 19:45

  Виховний захід

Категорії: Початкова школа

Розвиток природознавства на теренах України в ХVІІ – на початку ХХІ ст.: витоки, еволюція народної і наукової термінології (Віктор Куйбіда)

Додано твір Розвиток природознавства на теренах України в ХVІІ – на початку ХХІ ст.: витоки, еволюція народної і наукової термінології (Віктор Куйбіда). Мета дослідження є цілісне відтворення історії розвитку
природознавства на теренах України під кутом зору коеволюції народної
і наукової термінології на тлі соціокультурних процесів ХVІІ – початку ХХІ
ст.
Для реалізації мети були визначені такі основні завдання:
– проаналізувати джерельну базу та запропонувати
періодизацію історіографії історії становлення і вдосконалення
народної і наукової термінології на тлі розвитку природознавства ХVІІ
– початку ХХІ ст.;
– окреслити коло найважливіших методологічниїх підходів
і теоретичних парадигм для розв’язання актуальних проблем обраної
теми;
– з позицій історизму простежити еволюцію уявлень
людини в її онтогенезі та філогенезі, виділити характерні
методологічні недоліки етапу трансформації незрілої науки про
природу в наукову галузь;
– виявити механізми взаємодії і взаємовпливи
міфологічної і зоологічної терміносистем на етапах їх еволюції;
– простежити коеволюцію хімічної і фізичної наук та їхньої
термінології в соціокультурних процесах минулих епох, установити
залежність віку природничої науки від різноманітності синонімічних
рядів народних природничих термінів;
– сформувати банк даних про найважливіші відкриття в
хімії та їх термінологічний супровід на теренах України в
досліджуваний період;
– виділити провідні тенденції термінотворення на
кожному історичному етапі у звязку з потребами розвитку
суспільства;
– виокремити природничу термінологію в структурі
української лексичної системи та виділити провідні тенденції в
еволюції систематичних природничих назв на позначення живих
істот;
– систематизувати зібрані автором з літературних джерел
та шляхом анкетування природничі терміни, та прослідкувати їх
взаємозв’язки з виробничою діяльністю під кутом зору практичного
значення для людинознавчих наук;
– розглянути процес становлення систематичних назв
холоднокровних тварин та характеристик;
– з’ясувати особливості формування й ротації наукових і
народних назв теплокровних тварин, розкрити особливості
виникнення природничих термінів у процесі антропонімо- й
топонімотворення;
– простежити вплив легенд, повір’їв та міфічних уявлень
на зоологічне термінотворення;
– виявити і класифікувати несистематичні природничі
терміни, які характеризують антропогенний вплив на природу;
– з’ясувати взаємоутворюючі впливи екологічних факторів
на появу в термінології народних назв;
– виділити основні етапи еволюції екології, найважливіші
відкриття та імена вчених, які відіграли вирішальну роль в
екологічній науці та формуванні її термінології;
– дослідити формування несистематичних назв на
позначення анатомо-фізіологічних, психологічних, поведінкових
станів дорослих і дітей та класифікувати їх.

Становлення польської адміністрації в Західній Волині у 1919–1921 роках: державно-правові та суспільно-політичні аспекти (Сергій Гладишук)

Додано твір Становлення польської адміністрації в Західній Волині у 1919–1921 роках: державно-правові та суспільно-політичні аспекти (Сергій Гладишук). Гладишук С. О. Становлення польської адміністрації в Західній Волині у
1919–1921 роках: державно-правові та суспільно-політичні аспекти. –
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
(доктора філософії) за спеціальністю 07.00.02 «Всесвітня історія» (032 – історія
та археологія). – Східноєвропейський національний університет імені Лесі
Українки, Луцьк, 2017. – Львівський національний університет імені Івана
Франка, Львів, 2017.
Зміст анотації. Дисертацію присвячено комплексному дослідженню
становлення польської адміністрації в Західній Волині в 1919−1921 рр.,
державно-правовим та суспільно-політичним аспектам цього процесу. Зроблено
спробу дослідити особливості функціонування тимчасових органів польської
влади в регіоні. На підставі вивчення українського національного руху,
більшовицької агітації та польських громадських організацій Західної Волині
розглянуто суспільно-політичне життя регіону в період становлення польського
управлінського апарату. Введено до наукового обігу неопубліковані архівні
матеріали, у тому числі з фондів Архіву нових актів (м. Варшава, Республіка
Польща) та Центрального військового архіву (м. Варшава, Республіка Польща).
Проаналізовано стан наукової розробки теми, її джерельну базу.
З’ясовано, що основна увага дослідників у процесі вивчення польської
адміністрації на східних теренах протягом 1919–1921 рр. концентрується на
литовських і білоруських землях. Західна Волинь розглядається побіжно.
Джерела для написання дисертації поділено на неопубліковані документи, що
зберігаються в архівосховищах України та Республіки Польща, й опубліковані
документи, у тому числі пресу, епістолярій та спогади.
З використанням загальнонаукових та спеціальних історичних методів
висвітлено процес становлення польської адміністрації в Західній Волині в
1919–1921 рр. Визначено, що польська адміністрація регіону була представлена 3
староствами як органами виконавчої влади першої інстанції та перехідними
формуваннями у вигляді Управління повітів Волині, а згодом Волинського
округу як органами виконавчої влади другої інстанції. Останні
підпорядковувалися генеральному комісару східних земель, головному
комісару земель Волині і Подільського фронту, а згодом керівнику
прифронтових і етапних теренів. Ці «довоєводські» формування були
відповідальні перед начальником держави, а від 1 червня 1920 р. – перед
Міністерством внутрішніх справ Другої Речі Посполитої.
Встановлено, що з початком зайняття Західної Волині Військом
Польським у травні–червні 1919 р. було створено Управління повітів Волині, а
згодом Волинський округ, які підпорядковувалися Цивільному управлінню
східних земель. Остання структура була підзвітною Ю. Пілсудському та мала
реалізовувати політичну програму начальника держави щодо мирного
співіснування різних національностей. Проте ситуація виглядала інакше. На
ключових посадах у системі польської адміністрації в Західній Волині в 1919 р.
перебували місцеві землевласники, що перешкоджали першочерговим планам
Ю. Пілсудського з налагодження міжнаціонального діалогу на теренах,
підзвітних Цивільному управлінню східних земель. У Західній Волині
простежувався локальний сепаратизм польської адміністрації щодо центральної
влади у Варшаві. Формально виконуючи вказівки начальника держави, місцеві
чиновники фактично реалізовували політичну програму націонал-демократів, із
їхніми планами беззастережної інкорпорації Західної Волині до складу Другої
Речі Посполитої без проведення можливого плебісциту щодо політичного
майбутнього регіону. Окрім того, національно-культурні та соціально-
економічні відмінності регіону спонукали до його відокремлення від
Цивільного управління східних земель. На цьому наполягала громадськість усіх
національностей та й самі чиновники Волинського округу.
Визначено, що на початку 1920 р. на теренах Західної Волині було
організовано нову адміністративну одиницю – Цивільне управління земель
Волині та Подільського фронту, яка формально звітувала Цивільному 4
управлінню східних земель, а фактично підпорядковувалася лише начальнику
держави. Після договору С. Петлюри та Ю. Пілсудського терени Західної
Волині від 1 червня 1920 р. переходять під безпосереднє управління
центральних органів виконавчої влади Другої Речі Посполитої, передусім
Міністерства внутрішніх справ. Питання про можливе волевиявлення місцевого
населення втратило свою вагу й актуальність. Проте польсько-більшовицька
війна влітку 1920 р. ліквідувала польський управлінський апарат Західної
Волині, який було відновлено у вересні того ж року у вигляді Тимчасового
управління прифронтових і етапних теренів. З початком переговорів у Ризі
наприкінці 1920 р. в Західній Волині починає формуватися Волинське
воєводство, яке було офіційно утворене 4 лютого 1921 р. Процес державно-
правового врегулювання статусу Західної Волині остаточно закінчився
утворенням Волинського воєводства Другої Речі Посполитої.
Досліджено, що під час становлення польської адміністрації на теренах
регіону тривала організація українського національного руху, що первинно
охоплював культурно-освітню сферу та був представлений діяльністю окремих
локальних діячів. Після польсько-українського договору 1920 р. та визнання
Українською Народною Республікою юридичних прав Другої Речі Посполитої
на регіон розпочинається етап формування національної, полонофільської та
радянофільської течій в українському русі. Представники національної течії й
надалі покладали надії на можливість включення регіону до складу УНР, а в
другій половині 1920 р. виступали за надання національної автономії Західній
Волині у складі Польщі. Полонофільську течію представляли ті діячі
української інтелігенції, які домагалися культурної автономії краю та
налагоджували відносини з поляками. Прихильники приєднання Західної
Волині до складу радянської України підтримували більшовицьку агітацію й
брали участь у комуністичній діяльності. Адміністрація краю вже в 1919–
1920 рр. розпочала формувати регіональну політику, яка враховувала місцеві
особливості й призводила до загострення польсько-українських відносин.
Формальне декларування культурної, конфесійної та національної рівноправності було замінене фактичною асиміляцією населення, передусім
українського.
Простежено становлення комуністичних організацій Західної Волині, що
підтримували діяльність повстанських загонів – так званих «народних
більшовиків», завданням яких була дестабілізація суспільно-політичного та
економічного життя регіону. Влітку 1920 р. наступ Червоної армії призвів до
зайняття краю більшовиками та ліквідації польської адміністрації. Проте
восени того ж року управлінський апарат Польщі в Західній Волині було
відновлено. Натомість свою діяльність розпочали таємні агенти закордонного
відділу ЦК КП(б)У.
Висвітлено формування польського громадсько-політичного руху
Західної Волині, який був представлений діяльністю товариства «Кресова
сторожа» та «Народних рад». Їхнім завданням було формування позитивного
образу польської влади серед місцевого українського, єврейського, чеського та
німецького населення регіону.
Ключові слова: Західна Волинь, польська адміністрація, тимчасові
органи влади, Волинський округ, Цивільне управління східних земель,
товариство «Кресова сторожа», «Народні ради», більшовицька агітація.

Жінка в умовах війни у світлі повсякденних практик (на матеріалах Галичини 1914–1921 рр.) (Мар'яна Байдак)

Додано твір Жінка в умовах війни у світлі повсякденних практик (на матеріалах Галичини 1914–1921 рр.) (Мар'яна Байдак). - 2 -
АНОТАЦІЯ
Байдак М. С. Жінка в умовах війни у світлі повсякденних практик (на
матеріалах Галичини 1914–1921 років). – Кваліфікаційна наукова праця на правах
рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за
спеціальність 07.00.01 – Історія України. – Львівський національний університет імені
Івана Франка, Львів, 2017.
Зміст анотації. У дисертації на широкому джерельному матеріалі реконструйовано
різноманіття повсякденних практик жінок Східної Галичини в часовому проміжку від
1914 р., коли розпочалася Перша світова війна, до 1921 р., коли було укладено Ризький
мирний договір, який, по суті, завершив для українців період війни і пов’язаних з нею
змагань за національну державність, і після якого останні чоловіки змогли повернутися до
рідних домівок з фронту, полону, таборів для інтернованих осіб. Головною
методологічною основою дисертації став гендерний підхід, що передбачає дослідження
політичних, соціальних, економічних, повсякденних процесів і практик з перспективи обох
статей. Повсякдення жінок під час війни розуміється як сукупність господарських,
соціальних, політичних, культурних і світоглядних обставин, які визначали побутові умови
життя жінок, їхнє ставлення до влади/держави, розуміння ними перебігу і сенсу війни,
впливали на емоційний стан, змушували шукати відповіді на питання про місце і роль
жінок під час війни тощо. Робота базується на думці про те, що жінки були активною
дійовою особою суспільних перетворень.
Структурно робота складається з шести розділів: «Історіографія, джерела та
методологія дослідження», «Жінка в Галичині на початку ХХ століття: суспільні ролі та
щоденні практики», «Дії жінок у війні», «Жіночі образи війни», «Гендерні взаємини в
особових джерелах», «Воєнні будні та художня уява». У сучасній українській історіографії
тематика жіночого повсякдення в роки Великої війни представлена фрагментарно.
Дослідники переважно звертали увагу на військові й політичні аспекти війни. Джерельною
базою дисертаційного дослідження стали офіційні, статистичні, приватні (щоденники,
спогади, листування) матеріали, публікації в тогочасній пресі, а також літературні й
мистецькі твори. Такий корпус джерел дав змогу побачити воєнне повсякдення жінок
різнобічно – очима влади, у світлі громадської думки, з погляду чоловіків, самих жінок
тощо.
Повсякдення українок-галичанок у роки війни характеризувалося широким спектром
досвідів, уявлень про себе і людей навколо, події на фронті й у тилу, почуттів, життєвих
стратегій. Для жінок війна стала потрясінням, водночас вона відкрила можливості для
самореалізації. Перша світова війна дала сильний поштовх до емансипації жінок, але - 3 -
рівень і результат цього вивільнення від залежностей був різним. Найважливішими
викликами, які тоді з’явилися перед жінками, були: як поєднати громадське життя з
сімейним, узгодити обов’язки дружини з прагненням до особистої реалізації, а бажання
свободи з материнством.
Якщо на самому початку ХХ ст. галичанки були зорієнтовані, головним чином, на
заняття господині дому (дружини й матері), тобто були обмежені домашнім простором, то
війна відкрила значно ширші можливості й потреби для діяльності – до родинних
обов’язків додала громадську роботу і навіть службу у війську. Все ж більшість жінок
залишилися на традиційних позиціях: опікувалися домашнім господарством, доглядали
дітей і літніх батьків, турбувалися про чоловіків на фронті. До роботи в благодійних
товариствах долучалися переважно дружини інтелігентів, які мали відповідне матеріальне
забезпечення і рівень освіти. Безпосередньо на фронті було небагато жінок. Так, вдалося
з’ясувати, що у складі різних підрозділів УСС служили 37 українок, які виконували бойові
та допоміжні (зокрема медичні) функції.
У своїх намірах громадські діячки й військовички найчастіше стикалися з
нерозумінням з боку родини і громади. Їм доводилося переборювати внутрішні сумніви й
долати зовнішні тиски: відповідати на очікування рідних, товаришів, громади. Обставини
війни змусили чоловічу частину суспільства поставити під сумнів старі уявлення про
підлеглість і нижчість жінок. Водночас активність жінок поза домом викликала у чоловіків
побоювання, що після війни вони не захочуть повернутися до ролей мирного часу. Деякою
мірою це побоювання (зважаючи на розвиток жіночого руху в міжвоєнний період)
справдилося.
Війна вимагала від жінок бути діяльними. Жіноча активність (або звичайна
зайнятість) була важливою як для самих жінок, так і для суспільства загалом. Робота
давала можливість позбутися «чорних думок», зосередитися на порятунку себе й родини.
Такої позиції дотримувалася більшість жінок. Для інших зайнятість була способом
самореалізуватися, підважити громадську думку про «довгий волос, а короткий розум»,
звільнитися від традиційних обмежень, сформувати власні життєві наміри. Такі жінки вели
війну наче всередині себе, бо йшлося про «іншу особистість», яка долає патріархальні
перепони. Воєнне повсякдення сприяло цьому, бо виявляло слабкі місця в суспільній
організації.
Війна виразніше поставила перед галичанками питання ідентичності. Це стосувалося
насамперед національного вибору (особливо в період українсько-польського
протистояння), підтримки чи відмови від чоловічого рішення воювати за Австро-Угорську
монархію (навіть у складі Українських січових стрільців), а в повсякденному житті це
означало вибір національно-культурного середовища на майбутнє. Цьому сприяло - 4 -
зіткнення із солдатами різних армій, що давало змогу творити межі «своїх», «інших» і
«чужих». Жінкам доводилося визначитися не тільки щодо родинних, а й національних
обов’язків. Однак патріотизм під час війни мав не тільки національний вимір.
Під час війни багато жінок зіткнулися з новими для себе життєвими ситуаціями:
бомбардуванням, смертю, переселенням (інколи примусовим), голодом, страхом. Вони
були змушені визначати поведінкові моделі на випадок зіткнення з такими обставинами.
Рішення залежали від особливостей характеру жінки, уміння не боятися критичних
ситуацій, іноді попереднього досвіду. Поведінка коливалася від паніки до спокою і
намагання вирішити проблему, що склалася. Важливим для життя в умовах війни було
відчуття часу (його пов’язували з конкретними подіями, територіями і людьми) і простору.
Жінки поєднували себе з різними просторами: локальними (місце проживання) і ширшими
(край, держава). Особливого значення набував Дім, де жінки ставали головними
захисницями.
Сімейні стосунки з чоловіками, які опинилися на фронті, здебільшого підтримували
через листування. Аналіз листів дав змогу скласти уявлення про бачення ситуації жінками
і чоловіками. Подружні практики були індивідуальними і залежали від різних обставин.
Листування з часу війни показує наявність трьох основних моделей поведінки подружніх
пар, які розділила війна: а) подружжя зберігали партнерські відносини; б) жінка,
залишившись без допомоги чоловіка, поринала в громадську роботу, відсуваючи на другий
план родинні справи; в) дотримувалися традиційної моделі домінуючого чоловіка й
підлеглої дружини. Усе ж життя на відстані суттєво зменшувало можливість членів
подружжя впливати один на одного.
Попри те, що війна відкрила можливості для самореалізації жінки, її вихід у
громадський простір тривав доти, поки тривала війна. З поверненням чоловіків жінки
здебільшого знову замикалися в межах приватного життя, піддавалися прагненням
чоловіків трактувати їх по-власницьки. Йдеться про феномен повоєнної традиціоналізації
суспільства: жінки поверталися до домашніх занять, ставали покірними дружинами,
матерями, домогосподарками. Утім, чимало змін, які зумовила війна в розумінні жінками
своїх можливостей, мали незворотний характер. Жінки не забули ні переваг, які давала
робота, ні становища, яке завдяки їй вони зайняли в суспільстві. Навіть повернувшись до
завдань мирного часу, інколи й традиційних занять, жінки вже не були такими, як раніше.
У творчості літераторів і митців з часу війни жіночі образи не були центральними. У
текстах і картинах чоловіків зображено ідеалізовані жіночі постаті, які проводжали
чоловіків на фронт, чекали на повернення або оплакували. Щоправда, у текстах з’явилися
й мотиви руйнування традиційного сімейного укладу. Жіночу зраду автори здебільшого
засуджували, тоді як авторки показували, що війна одночасно зрівнювала, об’єднувала й роз’єднувала. Виступаючи проти збройних конфліктів, письменниці вважали війну
корисною для звільнення жінок від залежностей і подальшої емансипації. Образи українок
у мистецтві використовували для моделювання поведінки жінок зі стрільцями. Українське
галицьке мистецтво, а також піснярська і поетична творчість залишали жінок на старих
суспільних позиціях і не проектували в майбутнє. Літературні й мистецькі твори з часу
війни відображали насамперед уявлення їхніх авторів про події війни й суспільні процеси.
Назагал, у дисертації йдеться про те, що не було універсального способу перетривати
війну, жінки дуже по-різному проживали і переживали війну. Це дисертаційне
дослідження утримується від однозначних суджень, але все ж ставить під сумнів стереотип
про жінок, які під час війни тільки «очікували і страждали». Хоча й цього не заперечує, бо
значна частина жінок позиціонувала себе саме так. Дисертація відкриває нові дослідницькі
перспективи, які стосуються визначення місця жінок у господарському житті, їх участі в
мобілізаційних заходах, жіночої колаборації, діяльності медичних служб, життя
соціальних низів у роки війни, а також дослідження місць пам’яті й історії пам’яті про
жінок.
Ключові слова: жінки, повсякденне життя, Перша світова війна, Східна Галичина,
особові джерела, жіноча історія.

Податкова система України в умовах євроінтеграції (Ольга Замасло)

Додано твір Податкова система України в умовах євроінтеграції (Ольга Замасло). Зaмaсло О. Т. Подaтковa систeмa Укрaїни в умовaх євроiнтeгрaцiї. –
Квaлiфiкaцiйнa нaуковa прaця нa прaвaх рукопису.
Дисeртaцiя нa здобуття нaукового ступeня докторa eкономiчних нaук зa
спeцiaльнiстю 08.00.08 – «Грошi, фiнaнси i крeдит». – Львiвський нaцiонaльний
унiвeрситeт iмeнi Iвaнa Фрaнкa, Львiв, 2018.
У дисeртaцiї розкрито тeорeтико-мeтодологiчнi основи функцiонувaння
подaткової систeми, її сутнiсть, структурнi eлeмeнти тa визнaчeно їхнє
функцiонaльнe признaчeння й взaємозв‟язки мiж ними. Здiйснeно подiл
подaткових систeм зaлeжно вiд сeрeдовищa, нa якe поширюється їхнiй вплив:
нaцiонaльнi, нaднaцiонaльнi. Виокрeмлeно хaрaктeрнi риси eволюцiї подaткової
систeми зaлeжно вiд eкономiчних тa полiтичних умов, якi її оточувaли.
Iсторiя eкономiчної тa полiтичної взaємодiї дeржaви i громaдян бeрe
почaток вiд чaсiв появи пeрших дeржaвних утворeнь. Iз розвитком
оподaткувaння вiдбулaся eволюцiя подaткової систeми, зокрeмa провeдeно
iсторичну пeрiодизaцiю гeнeзису подaткової систeми нa тeриторiї сучaсної
Укрaїни тa виявлeно, що її формувaння пройшло тривaлий шлях розвитку i з
почaтком євроiнтeгрaцiйних процeсiв в дeржaвi нaбулa нового змiсту.
Сформульовaно aвторськe тлумaчeння сутностi подaткової систeми як
сукупностi eлeмeнтiв з бaгaторiвнeвою структурою, рeглaмeнтовaної нормaми
фiнaнсового прaвa, якa склaдaється з подaткiв тa зборiв, що спрaвляють у
визнaчeному чинним зaконодaвством порядку, плaтникiв подaткiв i
уповновaжeних дeржaвних оргaнiв, якi здiйснюють дiяльнiсть щодо
зaбeзпeчeння повного тa своєчaсного нaдходжeння обов‟язкових плaтeжiв до
бюджeтiв рiзних рiвнiв для соцiaльно-eкономiчного розвитку дeржaви.
Нa пiдстaвi дослiджeння вiтчизняного фiскaльного зaконодaвствa,
нaголошeно, що процeс стaновлeння подaткової систeми Укрaїни здiйснювaвся
у двох нaпрямaх зaлeжно вiд спрямовaностi зaходiв: змiни в оргaнiзaцiйнiй
структурi, що врaховує рeформувaння систeми оподaткувaння, подaткового 3
мeхaнiзму, aбо ж змiни в iнституцiйнiй структурi, якi пeрeдбaчaють
рeформувaння фiскaльних оргaнiв i процeсу подaткової дiяльностi.
Проaнaлiзовaно погляди зaрубiжних тa вiтчизняних учeних нa тeорeтичнi
i прaктичнi зaсaди функцiонувaння подaткової систeми, вивчeно їхнi пропозицiї
щодо оптимaльної побудови подaткової систeми. Виявлeно, що вiтчизнянi вчeнi
нe лишe розвивaли нaуковi тeорiї, aлe й формувaли влaснi розробки в гaлузi
оподaткувaння, зокрeмa, у сфeрi його рeформувaння. Нa основi комплeксного
aнaлiзу eволюцiї подaткової систeми в Укрaїнi виокрeмлeно хaрaктeрнi для
окрeмого чaсового, eкономiчного тa полiтичного пeрiоду eлeмeнти подaткової
систeми, що дaло змогу виявити поступовi aбо кaрдинaльнi змiни в їхнiх
сутнiсних ознaкaх i взaємозв‟язкaх мiж ними. Aкцeнтовaно увaгу нa
нормaтивно-прaвовому зaбeзпeчeннi функцiонувaння подaткової систeми.
Нaголошeно, що сaмe розвиток iнтeгрaцiйних процeсiв у Європi iз
подaльшим вступом до Європeйського Союзу вимaгaє провeдeння спiльної
подaткової полiтики i поступового пeрeходу до створeння тeриторiї з єдиним
подaтковим рeжимом, що бaзувaтимeться нa тaких принципaх: вiльного руху
товaрiв; вiльного руху робочої сили; узгоджeностi з подaтковою полiтикою ЄС.
Подaтковa євроiнтeгрaцiя розпочaлaсь в Укрaїнi з удосконaлeння нормaтивно-
прaвової бaзи тa її aдaптaцiї до норм i стaндaртiв ЄС. З‟ясовaно, що, крiм
eкономiчних обмeжeнь щодо зaстосувaння низки подaткових мeхaнiзмiв, одним
iз чинникiв, якi зумовлюють особливостi трaнсформaцiї оподaткувaння у
крaїнaх ЄС i повиннi врaховувaтися у подaтковiй стрaтeгiї євроiнтeгрaцiї
Укрaїни, є вплив iнституцiйного сeрeдовищa. Однaк, iнституцiйнe сeрeдовищe
трaнсформaцiї оподaткувaння в Укрaїнi суттєво вiдрiзняється вiд
iнституцiйного сeрeдовищa трaнсформaцiї оподaткувaння в крaїнaх ЄС.
Вaжливим нaпрямом в дослiджeннi подaткової систeми дeржaви є оцiнкa
eфeктивностi її функцiонувaння. З цiєю мeтою aвтор нa пiдстaвi
проaнaлiзовaного зaрубiжного досвiду пропонує використовувaти систeмний
пiдхiд, вiдповiдно до якого у кaтeгорiї «eфeктивнiсть» викрeмлeно двi склaдовi,
a сaмe рeзультaтивнiсть (effectiveness) тa eкономiчнiсть (efficiency). У 4
дисeртaцiї клaсифiковaно мeтоди порiвняльного aнaлiзу eфeктивностi нa
мeтоди оцiнки чaсткових покaзникiв (зa ключовими покaзникaми тa нaпрямaми
дiяльностi контролюючих оргaнiв) тa мeтоди грaничного aнaлiзу (пaрaмeтричнi
тa нeпaрaмeтричнi). Цe дaло змогу обґрунтувaти доцiльнiсть вибору методу для
оцiнки eфeктивностi дiяльностi контролюючих суб‟єктiв подaткової систeми –
фiскaльних оргaнiв нeпaрaмeтричних мeтодiв порiвняльної eфeктивностi, a сaмe
мeтодiв Data Envelopment Analysis (DEA). Виявлeно, що мeтод DEA є
iнструмeнтом, зa допомогою якого зa сукупнiстю дaних дiяльностi
контролюючого оргaну вдaється побудувaти криву виробничих можливостeй
для нього тa оцiнити тeхнологiчну й aлокaтивну eфeктивнiсть його дiяльностi.
Здiйснeнa систeмaтизaцiя зaрубiжного досвiду щодо прaктики
використaння мeтоду DEA пiд чaс оцiнки eфeктивностi контролюючих оргaнiв
покaзaлa, що основними вхiдними пaрaмeтрaми якi використовувaлися для
оцiнювaння були: кiлькiсть нaсeлeння, що проживaє нa тeриторiї й
обслуговується подaтковим офiсом, кiлькiсть подaткових плaтeжiв i
прaцiвникiв у подaткових офiсaх, кiлькiсть плaтникiв подaткiв – фiзичних осiб
тa юридичних осiб, кiлькiсть пeрeвiрок i виявлeних порушeнь, a тaкож чaсткa
фонду оплaти прaцi прaцiвникiв тa витрaт нa IТ у зaгaльних aдмiнiстрaтивних
витрaтaх. Водночaс у якостi вихiдних покaзникiв: вiдношeння зiбрaних
подaткiв до тeорeтичної подaткової бaзи, сумa донaрaховaних подaткiв у
рeзультaтi провeдeння пeрeвiрок, нaдходжeння корпорaтивного подaтку нa
прибуток, iндивiдуaльного подaтку нa доходи, подaтку нa додaну вaртiсть, їхню
суму тa рiзнi вaрiaцiї їхнiх сум, a тaкож сумa донaрaхувaнь, кiлькiсть
оскaржeних рiшeнь подaткового оргaну тощо. Aвтором розроблeно aлгоритм
провeдeння aнaлiзу eфeктивностi рeгiонaльних контролюючих оргaнiв зa
допомогою iнструмeнтaрiю нeпaрaмeтричних мeтодiв, в т. ч. мeтоду DEA, який
склaдaється з восьми eтaпiв.
Встaновлeно, що вaжливe знaчeння в рiвнi iнформaцiйно-aнaлiтичного
зaбeзпeчeння дiяльностi подaткових оргaнiв мaє iнформaцiйно-aнaлiтичнa
систeмa (IAС) – суспiльнa структурa, що охоплює iнформaцiйнi тeхнологiї, 5
iнформaцiйнi систeми (IС) й iнформaцiйнi рeсурси для здiйснeння
iнформaцiйно-aнaлiтичної дiяльностi. У роботi виокрeмлeно її функцiї нa
рiзних iєрaрхiчних рiвнях ДФС Укрaїни, a сaмe: нa дeржaвному, рeгiонaльному
i мiсцeвому. Aвтором розроблeнa концeптуaльнa модeль aвтомaтизaцiї
процeсiв aдмiнiструвaння подaткiв систeми iнформaцiйно-aнaлiтичного
зaбeзпeчeння функцiонувaння ДФС Укрaїни, що нaдaє можливiсть виокрeмити
i структурувaти користувaчiв подaткової iнформaцiї в процeсi aдмiнiструвaння
подaткiв, нaдaння подaткових консультaцiй. У роботi тaкож подaнa сучaснa
модeль функцiонувaння IС «Подaтковий блок» в оргaнaх ДФС Укрaїни.
Проaнaлiзовaно структурнi особливостi встaновлeння окрeмих видiв
подaткiв i зборiв в Укрaїнi i крaїнaх ЄС, виявлeно вiдмiнностi у
нaднaцiонaльному рeгулювaннi прямих i нeпрямих подaткiв. Зокрeмa,
зaконодaвчe рeгулювaння ЄС у сфeрi прямого оподaткувaння обмeжeнe
виключно привeдeнням подaткових зaконiв у рiзних крaїнaх у чaсткову
вiдповiднiсть один з одним. Зaстосувaння зaходiв подaткового рeгулювaння у
цьому нaпрямку є нeобхiдним тa вiдповiдно здiйснюється лишe у тiй мiрi, що
зaбeзпeчує полiпшeння функцiонувaння внутрiшнього європeйського ринку тa
вирiшeння зaгaльних трaнскордонних проблeм, тaких як ухилeння вiд
оподaткувaння. Водночaс, зaконодaвство у сфeрi нeпрямого оподaткувaння в
ЄС спрямовaнe нa гaрмонiзaцiю нaцiонaльних зaконiв, оскiльки знaчнi
вiдмiнностi у стягнeннi нeпрямих подaткiв можуть спотворювaти конкурeнцiю
мiж пiдприємствaми тa призводити до додaткових труднощiв у придбaннi тa
рeaлiзaцiї товaрiв i послуг зa мeжaми крaїни. Окрiм зaзнaчeних основних
вiдмiнностeй у встaновлeннi тa стягнeннi прямих i нeпрямих подaткiв
розглянуто особливостi оподaткувaння в крaїнaх ЄС зa основними видaми
подaткiв i зборiв: подaтком нa додaну вaртiсть, aкцизним подaтком, подaтком
нa доходи фiзичних осiб, корпорaтивним подaтком.
У дисeртaцiї з‟ясовaно особливостi розвитку основних покaзникiв
подaткових систeм Укрaїни тa крaїн ЄС, виявлeно, що в умовaх мiжнaродної
подaткової конкурeнцiї проявляються тaкi зaгaльноструктурнi тeндeнцiї 6
зaстосувaння подaткiв у нaцiонaльних подaткових систeмaх: виникнeння
конвeргeнтних eлeмeнтiв розвитку подaткових систeм крaїн свiту;
aсимeтричнiсть змiни зaгaльного рiвня оподaткувaння; поступовe зростaння
зaгaльного рiвня оподaткувaння; вiдноснa стaлiсть структури подaткових
нaдходжeнь. Утiм, провeдeний aнaлiз структури доходiв дeржaвного i мiсцeвих
бюджeтiв Укрaїни дaв змогу виявити нaдмiрну цeнтрaлiзaцiю рeсурсiв тa
нeдостaтнє фiнaнсовe зaбeзпeчeння оргaнiв мiсцeвої влaди. З мeтою
пiдвищeння фiнaнсової нeзaлeжностi мiсцeвого сaмоврядувaння в умовaх
бюджeтної дeцeнтрaлiзaцiї обґрунтовaно нeобхiднiсть нaрощувaти влaснi
подaтковi нaдходжeння пaрaлeльно з розширeнням влaдних повновaжeнь
шляхом розширeння зaкрiплeних зa ними подaткових форм мобiлiзaцiї
бюджeтних рeсурсiв, зростaння подaткового потeнцiaлу, з одночaсним
змeншeнням рeгiонaльних диспропорцiй, впровaджeння eфeктивної i прозорої
систeми бюджeтного вирiвнювaння, що дaсть змогу усунути фiскaльнi
дисбaлaнси, якi спричинeнi нeeкономiчними фaкторaми – клiмaтичними,
гeогрaфiчними, iсторичними тa дeмогрaфiчними.
Aпробовaно мeтод DEA для оцiнки eфeктивностi дiяльностi фiскaльних
оргaнiв. Виявлeно корeляцiйнi зв‟язки мiж вхiдними i вихiдними покaзникaми
aнaлiзу. Отримaнi рeзультaти дaли можливiсть видiлити тa прорaнжувaти
рeгiонaльнi оргaни ДФС Укрaїни зa eфeктивнiстю контрольно-пeрeвiркової
роботи тa виявити рeзeрви росту продуктивностi порiвнюючи з нaйкрaщою
прaктикою. У роботi узaгaльнeно сучaснi нaпрями тa мeтоди дослiджeнь у
сфeрi оподaткувaння.
Довeдeно суттєвiсть культурної склaдової iнституцiйного сeрeдовищa
подaткової систeми, якa включaє тaкi основнi eлeмeнти: подaткову обiзнaнiсть
нaсeлeння, профeсiйну сaмосвiдомiсть тa eтику вeдeння бiзнeсу. У роботi
подaткову культуру в iнституцiонaльному aспeктi визнaчeно як пeрeконaння,
цiнностi, знaння, якi пeрeдбaчaють своєчaсну сплaту подaткiв i обов‟язкових
вiдрaхувaнь вiдповiдно до умов чинного зaконодaвствa дeржaви. Розвинуто
положeння про тe, що пiдвищeння подaткової культури суспiльствa – зaвжди 7
було i є aктуaльним, оскiльки її високий рiвeнь сприяє зростaнню подaткових
нaдходжeнь. Формувaння подaткової культури в суспiльствi i провeдeння
вiдповiдних рeформ дaсть змогу стимулювaти розвиток нaцiонaльної eкономiки
Укрaїни, змeншити рiвeнь її тiнiзaцiї.
Aвтором aкцeнтовaно увaгу нa множинностi мeтодiв оцiнювaння тiньової
eкономiки, якi дaють змогу оцiнити обсяги цiєї лaтeнтної вeличини. Усi вони
хaрaктeризуються пeвними як позитивними, тaк i нeгaтивними ознaкaми, якi
нeобхiдно врaховувaти при провeдeннi оцiнювaння. Зaпропоновaний у роботi в
якостi iнструмeнтaрiю для оцiнки тiньової eкономiки мeтод пeрeдбaчaє aнaлiз її
когeрeнтностi з подaтковою систeмою з позицiї її окрeмих aспeктiв з
використaнням у їхнiй структурi формaлiзовaних тa нeформaлiзовaних
критeрiїв.
Подaтковa систeмa прямим чином впливaє нa тaку кaтeгорiю як тiньовa
eкономiкa. Когeрeнтнiсть цих систeм є досить високою. Тому рeзультaтивнiсть
подaткової систeми можнa нeпрямим чином оцiнити чeрeз дослiджeння
тeндeнцiй розвитку тiньової eкономiки. При iнших нeзмiнних умовaх, чим
нижчий рiвeнь тiньової eкономiки, тим крaщe функцiонує подaтковa систeмa
крaїни. Дослiджуючи чинники розвитку тiньової eкономiки, можнa визнaчити
їхнiй вплив нa рeзультaтивнiсть подaткової систeми i нaвпaки.
Провeдeно порiвняльний мaкроaнaлiз зa дaними 37 крaїн Європи впливу
рiвня подaткового нaвaнтaжeння в крaїнi нa обсяг тa динaмiку мaсштaбiв
тiньової eкономiки упродовж 2013-2016рр. Виявлeно стaтистично знaчимі
зв‟язки з рiвнeм тiньової eкономiки. Тaкий висновок узгоджується з
тeорeтичною концeпцiєю, щодо домiнувaння для плaтникiв подaтку тaкого
фaктору як подaтковa морaль, що формується зaвдяки нaдaнню якiсних
суспiльних блaг дeржaвою, тa зaбeзпeчeння умов для iнновaцiйного розвитку
eкономiки. В крaїнaх з високим рiвнeм доходiв нa одного мeшкaнця тa
високими стaвкaми оподaткувaння спостeрiгaються нaйнижчi розмiри тiньової
eкономiки. У роботi зaпропоновaно впровaджувaти зaходи щодо покрaщeння
якостi роботи iнститутiв, їхньої модeрнiзaцiї, змeншeння рiвня корупцiї, покрaщeння прозоростi нaдaння суспiльних блaг. Цi нaпрямки є бiльш
eфeктивними для зaбeзпeчeння eкономiчного зростaння, змeншeння тiньової
eкономiки порiвняно з зaходaми щодо удосконaлeння систeми aдмiнiструвaння
подaткiв чи пeрeгляду стaвок оподaткувaння.
Розроблeно концeпцiю розвитку подaткової систeми Укрaїни, що
спрямовaнa нa створeння сприятливого iнвeстицiйного клiмaту, aктивiзaцiю
iнновaцiйної дiяльностi, зростaння подaткових нaдходжeнь при простому i
прозорому мeхaнiзмi aдмiнiструвaння подaткiв, eфeктивнiй систeмi подaткових
пiльг тa aдaптовaному до європeйських норм зaконодaвствi з врaхувaнням
нaцiонaльних прiоритeтiв, iнституцiйних чинникiв тa євроiнтeгрaцiйної
склaдової, якi у довгостроковiй пeрспeктивi спрямовaнi нa зaбeзпeчeння
пiдвищeння її мiжнaродної конкурeнтоспроможностi.
Прaктичнe знaчeння одeржaних нaукових рeзультaтiв полягaє у
вдосконaлeннi приклaдних зaсaд розвитку подaткової систeми Укрaїни,
покрaщeннi eкономiчної ситуaцiї в крaїнi зa умови побудови подaткової
систeми принципово нової якостi, якa будe сприяти пiдвищeнню подaткової
обiзнaностi eкономiчних суб‟єктiв в Укрaїнi, нaповнeнню дeржaвного бюджeту,
вирiшeння соцiaльних зaвдaнь, визнaчeнню прiоритeтних нaпрямiв розвитку
нaцiонaльної eкономiки, пiдвищeнню обороноздaтностi крaїни тa eкономiчної
нeзaлeжностi в умовaх євроiнтeгрaцiї.
Ключовi словa: подaтковa систeмa, подaтковa полiтикa, нaцiонaльнa
eкономiкa, систeмa оподaткувaння, подaток, aдмiнiструвaння подaткiв,
євроiнтeгрaцiя, конкурeнтоспроможнiсть, глобaлiзaцiя.

Соціальне сирітство в контексті сучасних міграційних процесів в Україні (Христина Ілик)

Додано твір Соціальне сирітство в контексті сучасних міграційних процесів в Україні (Христина Ілик). Ілик Х. В. Соціальне сирітство в контексті сучасних міграційних процесів
в Україні. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук
за спеціальністю 22.00.04 – спеціальні та галузеві (05 – соціальні та поведінкові
науки). – Львівський національний університет імені Івана Франка. –
Львів, 2018.
У дисертаційній роботі представлена соціологічна концептуалізація
феномену «соціального сирітства» в контексті сучасної трудової міграції.
Запропоновано визначення основних понять, які складають цю
концептуалізацію та її теоретичні положення. Представлено результати
емпіричного дослідження впливу трудової міграції батьків на життя їхніх дітей
та запропоновано шляхи профілактики поширення соціального сирітства в
транснаціональних сім’ях.
У першому розділі «Теоретико-методологічні основи вивчення
міграційних процесів та їх наслідків для сучасної сім’ї» розкрито особливості
аналізу та інтерпретації міграції у соціогуманітарних науках і на цій основі
вироблено комплекс теоретичних положень до дослідження сучасних
міграційних процесів; охарактеризовано поняття «міграція», основні підходи до
її класифікацій; описано хвилі української трудової еміграції. Другий розділ
«Теоретико-прикладні аспекти дослідження соціального сирітства в
суспільствах-донорах міжнародних мігрантів» містить аналіз понять «соціальне
сирітство» та «соціальні сироти»; основних видів соціального сирітства та
категорій соціальних сиріт; причин (внутрішніх та зовнішніх) соціального
сирітства та розкрито особливості соціального сирітства зумовленого
міграційними процесами в Україні. У третьому розділі «Прикладні аспекти
дослідження соціального сирітства в контексті сучасних міграційних процесів в
Україні» містяться дані офіційної статистики та експертна оцінка щодо
масштабів та інтенсивності сучасної української трудової міграції;
представлено результати авторських прикладних досліджень та їх порівняння з 3

дослідженнями інших авторів на тему дисертації; представлено зарубіжний
досвід та шляхи оптимізації превентивних заходів щодо профілактики
поширення явища соціального сирітства в Україні.
У дисертації представлені результати дослідження соціального сирітства
в контексті сучасних міграційних процесів в Україні. Дослідження реалізоване
на основі вироблених автором теоретичних положень з таких соціологічних
теорій, як концепція транснаціональної міграції, структурного функціоналізму
та феноменологічної парадигми. Виходячи з цього, сучасну хвилю української
трудової міграції визначено як переважно зворотну коротко- чи довгострокову
тимчасову міграцію переважно одного чи кількох членів сім’ї, які підтримують
завдяки різним способам зв’язку із залишеною вдома родиною сімейні
відносини, що перетинають кордони. Виокремлено дві категорії дітей, яких
можна віднести до соціальних сиріт: 1) це особлива соціально-демографiчна
група дiтей, які з різних соцiальних, економiчних, полiтичних, морально-
психологiчних причин залишилися сиротами при живих батьках, яких в
установленому порядку позбавили батькiвських прав, та якi знаходяться пiд
захистом держави чи суспiльства; 2) це діти, які «юридично належать» своїй
родинi, проте фактично позбавленi повноцiнного пiклування, оскільки батьки
не виконують власних обов’язкiв чи зловживають своїми батькiвськими
правами, що перешкоджає нормальному розвитку дiтей, а iноді і становить
загрозу для їх здоров’я та життя. Доведено, що транснаціональна cім’я, яка
функціонує в контексті четвертої хвилі української трудової міграції,
передбачає собою як фізичний, так і психологічний розрив між батьками та
залишеними дітьми, а тому може утворювати нову форму соціального
сирітства. В межах цього пропонується авторський концепт соціального
сирітства в контексті транснаціональної міграції – це особливий стан дитинства
дітей трудових мігрантів, батьки яких здійснюють транснаціональні сімейні
практики, однак не виконують повною мірою своїх обов’язків щодо виховання,
розвитку і соціалізації власних дітей через свою фізичну відсутність внаслідок
коротко- чи довготривалої тимчасової міграції. Відповідно, діти трудових 4

мігрантів розглядаються автором як особлива соціально-демографічна група
дітей, дитинство яких характеризується відсутністю повноцінного
батьківського піклування внаслідок виїзду батьків чи одного з них на певний
період часу на роботу за кордон.
Запропоновано розглядати соціальне сирітство, яке виникає через
трудову міграцію батьків, як неофіційне та виділяти в його межах два головні
види: явне та приховане. Також виділено три моделі транснаціональної сім’ї
(«без матері», «без батька», «без обох батьків») в контексті міграції та
емпірично з’ясовано їх співвідношення з видами неофіційного соціального
сирітства.
У межах роботи дістали подальший розвиток рівні теорій міграції з
додаванням до відомих в рамках соціології міграції мікро- та макро- мезорівня
у руслі дослідження транснаціональної сім’ї; дослідження соціального
сирітства з позицій положень феноменологічного підходу, що дало можливість
розглядати його крізь призму так званого життєвого світу – повсякденного
світу рутини, у якому діти мігрантів здійснюють постійні комунікації та
проводять частину свого дитинства без батьків чи одного з них.
Теоретично обґрунтовано та емпірично доведено, що в контексті сучасної
четвертої хвилі транснаціональної міграції поширеним є приховане соціальне
сирітство. Це такий вид соціального сирітства, за якого батьки, перебуваючи за
кордоном, підтримують з дітьми регулярні контакти, мають юридичні
обов’язки щодо їхнього виховання, проте належним чином їх не виконують,
оскільки фізично не перебувають у складі сім’ї.
Отримані в ході дослідження висновки та результати надали можливість
верифікувати закладені в його основу гіпотези, а їх комплексне узагальнення,
своєю чергою, надає варіанти для внесення ряду пропозицій, що на наш погляд
мають не лише теоретичну, але й практичну цінність.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що
теоретичні положення, висновки та рекомендації, розроблені автором та
запропоновані в дисертації, можуть бути використані для профілактики
поширення соціального сирітства в транснаціональних сім'ях. Практична
цінність дисертаційного дослідження визначається змістом запропонованої
програми соціального захисту дітей трудових мігрантів та розроблених на
основі результатів емпіричного дослідження порад батькам, які збираються
виїхати за кордон.
Ключові слова: міграційні процеси, трудова міграція, транснаціональна
сім'я, діти трудових мігрантів, соціальні сироти, соціальне сирітство.
RSS-матеріал